Оленівська ЗОШ І ступеня

 





Новини
4 жовт. 2018
Урок доброти
Сьогодні відбувся всеукраїнський урок доброти "Тварини - наші друзі"
15 лют. 2015
Стітення Господнє
Ось світле свято настало!  Прославимо Стрітення у віках - Адже Старця Бог благословив Тримати Немовля на руках!  Як багато років чекав Симеон,  Ведений долоні Творця; І, нарешті, дочекався Він,  І радості немає кінця!  Настала та довгоочікувана мить - Святе Немовля явив був,  І світлий промінь у темряві виник; Радійте, люди, що є сил!  Великою Зустріч та була І Благодаті немає кінця!  Дорога до Бога привела - Виконаний Задум Творця!
14 лют. 2015
День Святого Валентина
Із чудовим днем любові Щирі сердечні вітання,  Хай буде у житті доволі І ласки й ніжності й кохання! Вітаю З Днем Святого Валентина, Бажаю кохання, щасливих ночей, Блакитних чи карих, чи чорних очей, Щастя великого, щастя земного, Бажаю зустріти Тобі лиш одного, Бажаю кохати людину таку, Щоб радість і тугу ділила твою, Щоб щастям повніли бокали вина, Щоб в вас появилась стежина одна, Щоб вела вас світом в далекі дороги, Щоб серце не рвалось від болю й тривоги, Щоб мрії збувались і очі всміхались, І миті щасливі на все залишались...
19 січ. 2015
Водохреща
Це свято, що відзначається 19 січня, має й іншу назву — Богоявлення.
13 січ. 2015
Старий Новий рік
Прозора , чиста лірика зими, тиха засніженість дум. Трішки зажурений сніг. Замет у стрімкім рукописі вітрів... І білі коні край порога дзвенять срібними підковами. Ще годинка, ще декілька хвилин, ще мить – і... Дванадцять б’є... Лунає дзвінкий сміх кришталю. Віра. Надія. Любов. У кожне новоріччя ми хочемо вірити, надіятися, любити. Хочемо, щоб любили нас. І в кожне новоріччя сподіваємось, що збудуться бажання, які не збулися минуло річ. І хочеться вірити у казку. Новий рік за місячним календарем торкається усіх людей і є ніби „загальним днем народження”. Це тільки зараз в усіх християнських державах і в деяких країнах Сходу Новий рік відзначається в ніч з 31 грудня на 1 січня ( до речі, ще у древніх римлян ця дата започаткувала громадянський рік). У Німеччині в середні віки Новий рік починався з Різдва, у Франції – з Пасхи, у жителів Британських островів за кельтськими віруваннями – з 1 листопада. У країнах Східної Азії – Китаї, Японії, Кореї – новоріччя святкувалося в перший день після повного місяця і варіювалося з 20 січня до 18 лютого. Деякі народи і досі зберігають свій традиційний відлік часу, відзначаючи за ним свята. Іудеї, наприклад, у вересні 2000 року відзначили 5762 рік від створення світу : Рош-а-Шана, єврейський Новий рік, не має фіксованої дати за григоріанським календарем і „блукає” вереснем і жовтнем. В Ізраїлі 1 січня – це звичайний робочий день. У більшості народів Східної та Центральної Азії свято Нового року визначається за місячно-сонячним календарем, що сформувався у Китаї в І столітті нашої ери. Воно припадає на молодик, дата появи якого „плаває” між 21 січня і 19 лютого. У давніх слов’ян рік починався з першого весняного місяця ( 1 березня ), протягом якого, за народними легендами, відбувалося створення світу й людини. Після хрещення Русі в країні встановилося літочислення, прийнято рішення вважати початком року 1 вересня ( на честь переможної битви Костянтина Великого). Календарні реформи в царській Росії, як правило, здійснювалися із запізненням порівняно з країнами Західної Європи. Відлік рокам на Русі вівся від створення світу, яке , за християнськими уявленнями, сталося за 5508 років до Різдва Христового. У грудні 1699 року Петро І видав указ вести відлік часу від Різдва Христового, а не від створення світу. Новий 1700 рік – відзначили 1 січня. Нехай це свято в різні часи і у різних народів відзначалося не в один день і мало національну специфіку, та зміст був один: підбити підсумки року минулого й зарядитися сподіваннями на рік майбутній. Як і в нас, в Італії, Франції, Іспанії в переддень Різдва і Нового року ходили колядники, зичили щастя і всіляких гараздів. Натомість одержували щедрі дари зі столу. Нарешті, з боєм годинника значна частина людства піднімала келихи на честь приходу Нового року. Щоправда, келихи не у всіх народів наповнювалися ігристим напоєм. На Кубі, приміром, у традиційно алкогольну ємність наливають ...воду, щоб вилити її у відкрите вікно на вулицю. Алегорія проста: нехай наступний рік буде таким же чистим, як вода. Не позаздриш випадковим перехожим, які в цей час опинилися на вулиці. Хоча в тій же Мянмі, де Новий рік святкують у найспекотнішу пору, жителі взагалі придумали передноворічне Свято води. Уявіть собі: ходять вулицею поважні особи і, вітаючись, поливають один одного, наче ті хлопчаки з двору. Та й , мабуть, ємності у них будуть побільше келихів! А чого – і освіжитися можна, й заодно щастя побажати. Але все це квіточки в порівнянні з італійським звичаєм, де новорічний „подарунок” – старі меблі і всякий мотлох – летить з вікон просто на голови необачних перехожих. Ні щоб узяти приклад зі шведів – ті б’ють старий посуд не на голові сусіда, а на порозі власної оселі: чим більше черепків, тим щасливішим буде рік (це ж які запаси посуду треба мати, щоб щорічно виконувати норми з великого щастя!). Та й це ще нічого. У Данії, скажімо, новорічні „приколи” межують просто-таки з хуліганством: мила традиція передбачає... знімати чужі садові хвіртки, а потім закидати їх на сусідні дахи. Іспанці, принаймні, якщо і знімають паркан, то хоча б із благородною метою перегородити вулицю, щоб не пустити нечисту силу. А от боротьба із власними вадами найбільш притаманна жителям Сходу. Напередодні свята у містах і селах Камбоджі з’являлася сила-силенна невеликих грудочок піску. За звичаєм, кожна піщинка з цієї грудочки означає прощення поганого вчинку. Мабуть, камбоджійці – найсамокритичніша нація у світі. Навіть японці відстають від них, у підрахунку гріхів. Там новорічний дзвін б’є не 12, а 108 разів – саме стільки недоліків, на їхню думку, має людина ( а точніше, основних їх 6 : жадібність, дурість, злоба, легковажність, ненажерливість і нерішучість. Кожному з них відповідає ще й 18 відтінків). Маючи таку яскраву палітру вад, японці з кожним ударом дзвону зітхають з полегшенням: на одну стало менше... Сама зустріч Нового року проходить по-різному. У Болгарії під час бою годинника у всіх оселях на три хвилини гаситься світло, бо ж настає час новорічних поцілунків. Хто і з ким – цю таємницю приховує темрява. Жителі Іспанії, Нідерландів, Ірландії зустрічають Новий рік на вулицях, у гуляннях. Всі жителі Японії виходять 1 січня зі своїх будинків, щоб побачити перший промінь сонця. Опівночі кожен іспанець, португалець, кубинець з ударом годинника з’їдає по виноградині, яка уособлює добробут. Якщо на Новий рік вас відшмагали гілками і перемазали сажею, значить ви перебуваєте у Швейцарії. У Шотландії о 12 годині ночі чоловіки поспішають до сусідів, щоб першими переступити поріг у Новому році, бо це віщує удачу. А ще дарують їм перепічку, віскі і шматочок вугілля, щоби в оселі було ситно, весело і тепло. У Греції замість маленького шматочка вугілля гість може притягти із собою велику каменюку, щоб кинути її просто серед хати і побажати... стільки золота, скільки важить камінь. Скільки націй – стільки звичаїв. Та всі люди на Землі спільні в одному: найбільше вони прагнуть миру. Тож нехай за столами в новорічну ніч прозвучить універсальний і життєстверджуючий тост: „Будьмо!” Як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш. Це знають всі. І тому посидіти новорічної ночі за столом, заставленим смачними стравами, у колі сім’ї та близьких друзів просто необхідно, якщо ви хочете у достатку та здоров’ї провести наступний рік. І майже в усіх народів прийнято відзначати хоча б перші години Нового року у гарній компанії. Новорічні вечірки тривають, як правило, від святкової півночі до перших променів першого дня нового року. Чим віншуватиме нас Новий рік? Пророкують різне і по-різному. А хочеться, так хочеться, щоб був мир і достаток, добро і злагода. І все це залежить від вас, дітей Землі та Володаря Неба. Давайте повіримо в казку. І в доброго Білого Ангела, посланця Господнього, що він благословить у Новорічну ніч нашу землю, батьків наших, дітей, сестру і братів, усіх... Хай Любов усім нам буде за поводиря протягом року, який щойно зродився. Хай Віра в Господа, в людей, у себе допомагає нам бути добрими і справедливими. Хай Надія не полишає нас у найвищі хвилі життя. І хай хлібом-сіллю буде багата оселя. Із вітанням новорічним Входимо у кожний дім, Щастя, радощів сьогодні Вам бажаємо усім. Зичимо усім вам щастя, Оминають хай нещастя, .Прозора , чиста лірика зими, тиха засніженість дум. Трішки зажурений сніг. Замет у стрімкім рукописі вітрів... І білі коні край порога дзвенять срібними підковами. Ще годинка, ще декілька хвилин, ще мить – і... Дванадцять б’є... Лунає дзвінкий сміх кришталю. Віра. Надія. Любов. У кожне новоріччя ми хочемо вірити, надіятися, любити. Хочемо, щоб любили нас. І в кожне новоріччя сподіваємось, що збудуться бажання, які не збулися минуло річ. І хочеться вірити у казку. Новий рік за місячним календарем торкається усіх людей і є ніби „загальним днем народження”. Це тільки зараз в усіх християнських державах і в деяких країнах Сходу Новий рік відзначається в ніч з 31 грудня на 1 січня ( до речі, ще у древніх римлян ця дата започаткувала громадянський рік). У Німеччині в середні віки Новий рік починався з Різдва, у Франції – з Пасхи, у жителів Британських островів за кельтськими віруваннями – з 1 листопада. У країнах Східної Азії – Китаї, Японії, Кореї – новоріччя святкувалося в перший день після повного місяця і варіювалося з 20 січня до 18 лютого. Деякі народи і досі зберігають свій традиційний відлік часу, відзначаючи за ним свята. Іудеї, наприклад, у вересні 2000 року відзначили 5762 рік від створення світу : Рош-а-Шана, єврейський Новий рік, не має фіксованої дати за григоріанським календарем і „блукає” вереснем і жовтнем. В Ізраїлі 1 січня – це звичайний робочий день. У більшості народів Східної та Центральної Азії свято Нового року визначається за місячно-сонячним календарем, що сформувався у Китаї в І столітті нашої ери. Воно припадає на молодик, дата появи якого „плаває” між 21 січня і 19 лютого. У давніх слов’ян рік починався з першого весняного місяця ( 1 березня ), протягом якого, за народними легендами, відбувалося створення світу й людини. Після хрещення Русі в країні встановилося літочислення, прийнято рішення вважати початком року 1 вересня ( на честь переможної битви Костянтина Великого). Календарні реформи в царській Росії, як правило, здійснювалися із запізненням порівняно з країнами Західної Європи. Відлік рокам на Русі вівся від створення світу, яке , за християнськими уявленнями, сталося за 5508 років до Різдва Христового. У грудні 1699 року Петро І видав указ вести відлік часу від Різдва Христового, а не від створення світу. Новий 1700 рік – відзначили 1 січня. Нехай це свято в різні часи і у різних народів відзначалося не в один день і мало національну специфіку, та зміст був один: підбити підсумки року минулого й зарядитися сподіваннями на рік майбутній. Як і в нас, в Італії, Франції, Іспанії в переддень Різдва і Нового року ходили колядники, зичили щастя і всіляких гараздів. Натомість одержували щедрі дари зі столу. Нарешті, з боєм годинника значна частина людства піднімала келихи на честь приходу Нового року. Щоправда, келихи не у всіх народів наповнювалися ігристим напоєм. На Кубі, приміром, у традиційно алкогольну ємність наливають ...воду, щоб вилити її у відкрите вікно на вулицю. Алегорія проста: нехай наступний рік буде таким же чистим, як вода. Не позаздриш випадковим перехожим, які в цей час опинилися на вулиці. Хоча в тій же Мянмі, де Новий рік святкують у найспекотнішу пору, жителі взагалі придумали передноворічне Свято води. Уявіть собі: ходять вулицею поважні особи і, вітаючись, поливають один одного, наче ті хлопчаки з двору. Та й , мабуть, ємності у них будуть побільше келихів! А чого – і освіжитися можна, й заодно щастя побажати. Але все це квіточки в порівнянні з італійським звичаєм, де новорічний „подарунок” – старі меблі і всякий мотлох – летить з вікон просто на голови необачних перехожих. Ні щоб узяти приклад зі шведів – ті б’ють старий посуд не на голові сусіда, а на порозі власної оселі: чим більше черепків, тим щасливішим буде рік (це ж які запаси посуду треба мати, щоб щорічно виконувати норми з великого щастя!). Та й це ще нічого. У Данії, скажімо, новорічні „приколи” межують просто-таки з хуліганством: мила традиція передбачає... знімати чужі садові хвіртки, а потім закидати їх на сусідні дахи. Іспанці, принаймні, якщо і знімають паркан, то хоча б із благородною метою перегородити вулицю, щоб не пустити нечисту силу. А от боротьба із власними вадами найбільш притаманна жителям Сходу. Напередодні свята у містах і селах Камбоджі з’являлася сила-силенна невеликих грудочок піску. За звичаєм, кожна піщинка з цієї грудочки означає прощення поганого вчинку. Мабуть, камбоджійці – найсамокритичніша нація у світі. Навіть японці відстають від них, у підрахунку гріхів. Там новорічний дзвін б’є не 12, а 108 разів – саме стільки недоліків, на їхню думку, має людина ( а точніше, основних їх 6 : жадібність, дурість, злоба, легковажність, ненажерливість і нерішучість. Кожному з них відповідає ще й 18 відтінків). Маючи таку яскраву палітру вад, японці з кожним ударом дзвону зітхають з полегшенням: на одну стало менше... Сама зустріч Нового року проходить по-різному. У Болгарії під час бою годинника у всіх оселях на три хвилини гаситься світло, бо ж настає час новорічних поцілунків. Хто і з ким – цю таємницю приховує темрява. Жителі Іспанії, Нідерландів, Ірландії зустрічають Новий рік на вулицях, у гуляннях. Всі жителі Японії виходять 1 січня зі своїх будинків, щоб побачити перший промінь сонця. Опівночі кожен іспанець, португалець, кубинець з ударом годинника з’їдає по виноградині, яка уособлює добробут. Якщо на Новий рік вас відшмагали гілками і перемазали сажею, значить ви перебуваєте у Швейцарії. У Шотландії о 12 годині ночі чоловіки поспішають до сусідів, щоб першими переступити поріг у Новому році, бо це віщує удачу. А ще дарують їм перепічку, віскі і шматочок вугілля, щоби в оселі було ситно, весело і тепло. У Греції замість маленького шматочка вугілля гість може притягти із собою велику каменюку, щоб кинути її просто серед хати і побажати... стільки золота, скільки важить камінь. Скільки націй – стільки звичаїв. Та всі люди на Землі спільні в одному: найбільше вони прагнуть миру. Тож нехай за столами в новорічну ніч прозвучить універсальний і життєстверджуючий тост: „Будьмо!” Як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш. Це знають всі. І тому посидіти новорічної ночі за столом, заставленим смачними стравами, у колі сім’ї та близьких друзів просто необхідно, якщо ви хочете у достатку та здоров’ї провести наступний рік. І майже в усіх народів прийнято відзначати хоча б перші години Нового року у гарній компанії. Новорічні вечірки тривають, як правило, від святкової півночі до перших променів першого дня нового року. Чим віншуватиме нас Новий рік? Пророкують різне і по-різному. А хочеться, так хочеться, щоб був мир і достаток, добро і злагода. І все це залежить від вас, дітей Землі та Володаря Неба. Давайте повіримо в казку. І в доброго Білого Ангела, посланця Господнього, що він благословить у Новорічну ніч нашу землю, батьків наших, дітей, сестру і братів, усіх... Хай Любов усім нам буде за поводиря протягом року, який щойно зродився. Хай Віра в Господа, в людей, у себе допомагає нам бути добрими і справедливими. Хай Надія не полишає нас у найвищі хвилі життя. І хай хлібом-сіллю буде багата оселя. Із вітанням новорічним Входимо у кожний дім, Щастя, радощів сьогодні Вам бажаємо усім. Зичимо усім вам щастя, Оминають хай нещастя, Хай несе вам Новий рік . Із вітанням новорічним Входимо у кожний дім, Щастя, радощів сьогодні Вам бажаємо усім. Зичимо усім вам щастя, Оминають хай нещастя, Хай несе вам Новий рік Мир та радість на поріг.
11 жовт. 2013
Акція "Милосердя" в школі
Сьогодні, коли спостерігається духовне збідніння суспільства, так необхідно навчати дітей, молодь бути відкритими душею та серцем до можливості допомоги ближнім. Учні школи – щедрі та доброзичливі і завжди відкликаються на прохання про допомогу іншим. Благодійність стала для них вже традицією. Щороку в школі проводяться Акції милосердя із допомоги малозабезпеченим сім’ям, дітям-сиротам, будинкам пристарілих. Матеріальна допомога, що поступила від сімей школярів була надіслана до будинку пристарілих. Сподіваємося, що всі учні шкіл України, їх батьки, громадські організації, підприємці дружньо об’єднаються в такій необхідній справі. Благодійність пробуджує в людині співчуття, співучасть, солідарність і відповідальність за те, що відбувається поруч. Проведення таких благодійних акцій надасть молоді можливість осягнути те, що добрі й важливі справи творить не хтось інший, далекий та впливовий, а саме вони, звичайні хлопці та дівчата.




Класна оцінка

Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія